При врегулюванні простроченої заборгованості (зобов’язання) його Сторони зобов’язані керуватися нормами чинного законодавства. Основні положення щодо виконання зобов’язань, наслідків порушення зобов’язань та сплати боргу закріплені Цивільним кодексом України (надалі – ЦКУ):
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства (Стаття 526 ЦКУ).
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (Стаття 525 ЦКУ).
Боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (Стаття 612 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (Стаття 623 ЦКУ)
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (Стаття 625 ЦКУ).
Виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Боржник відповідає за порушення зобов’язання іншими особами, на яких було покладено його виконання ( Стаття 528, Стаття 618 ЦКУ).
Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (Стаття 599 ЦКУ).